Одне із головних завдань навчальних закладів є надання учням знань, умінь та навичок, що гарантують забезпечення
культурного й духовного розвитку особистості учня, виховання молодих людей в
дусі найкращих людських цінностей. Виховання здавна стало провідною функцією
людського суспільства. Через складність, багатоаспектність виховного процесу,
через безліч соціальних впливів на становлення особистості учня виховання
завжди розглядалося як комплексне і системне явище.
Існує думка про виховну систему як комплекс
взаємозв'язаних блоків: цілі, виражені у вихідній концепції; діяльність, що
забезпечує її реалізацію; суб'єкти діяльності, які організовують і беруть у ній
участь; середовище системи, освоєне суб'єктом, і управління, що забезпечує
інтеграцію компонентів в цілісну систему. У даному визначенні ми знаходимо необхідну
повноту значимих компонентів виховної системи, тобто міру досягнення цілей,
вираженими в конкретних моделях, критеріях, показниках, що і якою мірою має
бути сформульоване у функціях управління.
Критерії оцінки виховної системи сформульовані у вигляді двох груп:
критеріїв факту і критеріїв якості. Перша дозволяє відповісти на питання: чи є
в даному ПТНЗ виховна система або її немає; друга дає уявлення про рівень розвитку
виховної системи.
Критерії факту:
1) упорядкованість життєдіяльності ПТНЗ, відповідність змісту, об’єму й
характеру роботи можливостям і умовам ПТНЗ;
2) наявність єдиного колективу, що склався, стійкі вікові зв'язки й
спілкування, колектив живе за своїми законами, правилами, традиціями;
3) синтегрованість виховних дій у комплекси, дискретність виховного
процесу: чергування періодів відносного спокою, повсякденної роботи з періодами
колективної напруги, яскравими подіями, що фіксують головні риси системи.
Критерії якості:
1) міра наближеності системи до поставлених цілей, реалізація педагогічної
концепції, яка лежить в основі виховної системи;
2) загальний психологічний клімат ПТНЗ, стиль стосунків у ньому,
самопочуття учня, його соціальна захищеність, взаєморозуміння сім'ї і ПТНЗ,
емоційна насиченість життя колективу;
3) рівень вихованості випускників, який можна визначити декількома
інтегрованими якостями особи, найбільш актуальними для даного часу.
Отже, модель виховної системи Н. Л.Селіванової
містить такі компоненти:
-
ціль
-
діяльність
-
субєкти
-
стосунки
-
середовище
Усі компоненти зв'язані між собою, залежні один від одного й доповнюють
один одного, є певна єдність, цілісність, процес і результат. Охарактеризуємо
кожен компонент окремо.
Мета, як відомо з теорії
систем, є проект бажаного результату (так само, як результат є мірою досягнення
мети).
Цілі мають бути конкретні, досяжні,
діагностичні.
Цілі виховної системи можуть бути
сформульовані у вигляді моделей (образів) випускника ПТНЗ, образу середовища,
моделі виховної системи, а також конкретних якостей учня.
Цілі мають бути визначені педагогами спільно з учнями, бо лише тоді вони
будуть прийняті суб'єктами виховання як бажане й привабливе майбутнє. Джерелами
цілей є цінності (загальнолюдські, національні, релігійні, педагогічні),
сукупність яких утворює концепцію виховної системи.
Діяльність. Виховувати - означає
організовувати діяльність учнів. Діяльність є форма реалізації активності
людини. Лише у діяльності можливий розвиток, а, отже, виховання. Діяльністний
підхід у вітчизняному вихованні пов'язаний з іменами Л. С. Виготського,
А. Н. Леонтьєва, С. Л.
Рубінштейна, А. С. Макаренка, В. В. Давидова, згідно з яким діяльність є
серцевиною виховної роботи, яка повинна бути творчою, соціальною та значимою.
Суб'єкти виховання - педагоги,
вихованці (учні), батьки, які утворюють єдиний колектив, якому характерні
наявність стійких міжвікових зв'язків і спілкування. Взаємодія суб'єктів
виховання сьогодні регламентується нормативно-правовою базою ПТНЗ і так званою
культурою організації, яку утворюють традиції, ритуали.
Стосунки (ціннісні) - це
вибіркові зв'язки людини з довколишньою дійсністю, це те, що наповнює
діяльність учнів, і те, що наповнює активну взаємодію учнів зі світом. Людина
не характеризується набором якостей, - вона визначається відношенням до
найвищих цінностей життя. Таким чином, виховання є вирощування, формування
стосунків. Це змістовне ядро виховання.
Середовище - найважливіший компонент виховної
системи. Суть і головна відмінність гуманістичного виховання від авторитарного
полягає в тому, що педагог в своїй роботі впливає не на учня безпосередньо, а
на середовище, аби направити саморозвиток особистості учня в соціально
санкціонованому напрямі.
- є вміння досягнення цілей. Це той компонент, який зв'язує, об'єднує всі
інші компоненти в одне ціле. Процес управління складається з управлінських
функцій: планування, організації, контролю, регулювання, результату і його
аналізу, проектування, стимулювання.
Отже, виховна система - це впорядкована цілісна сукупність компонентів,
взаємодія й інтеграція яких передбачає наявність в установах освіти здатності
цілеспрямовано і ефективно сприяти розвитку особистості учнів.
- зміст виховної системи
- сукупність наукових знань, ціннісних орієнтирів, досягнень культури;
- організація виховної
системи - реалізація теоретичної концепції в навчально-виховному процесі на
основі взаємозв'язку мети, змісту, форм, засобів, методів;
- спілкування - єдність
трьох елементів: інформаційного, інтерактивного (взаємодія педагога й учня),
перцептивного (взаєморозуміння й сприйняття один одного).
Але для повного з’ ясування поняття виховної системи необхідно чітко
виокремити та проаналізувати головні риси, характерні для даного
соціально-педагогічного явища:
Виховна система - це система соціальна. Її ядро - учні та їх потреби,
мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації, дії, стосунки. Функціонування виховної
системи здійснюється відповідно до законів суспільного розвитку. Виховна система - це
система педагогічна. Її функціонування пов'язане з реалізацією цілого ряду
педагогічних завдань, для вирішення яких використовуються різні форми, прийоми
й методи педагогічної діяльності. Результати вирішення завдань свідчать про
ефективність виховної роботи.
Виховна система - це система ціннісно-орієнтована. Будь-яка виховна система
орієнтована на певні цінності. У сучасній педагогічній науці і практиці визнані
педагогічно недоцільними ідеї побудови виховного процесу на
основі антигуманних цінностей і авторитарного стилю стосунків між педагогом і
учнем. Узятий курс на моделювання, побудову й дослідження виховних систем
гуманістичного типа.
Виховна система - це система цілісна. Недарма її називають організмом,
підкреслюючи, що вона складається з органів-компонентів, взаємозв'язок і
взаємодія яких дозволяє системі функціонувати як єдине ціле й володіти
системними інтеграційними якостями.
Виховна система - це система відкрита. Вона має безліч зв'язків і стосунків
з соціальним і природним довкіллям, які забезпечують функціонування й розвиток
системи.
Виховна система - це
система цілеспрямована. Її неможливо уявити без мети. За відсутності цільових
орієнтирів виховна діяльність втрачає свій сенс, адже її головною
характеристикою є цілеспрямованість.
Виховна система - це система складна і імовірнісна. Складність виховної
системи обумовлена великою кількістю елементів і зв'язків між ними, якісною складністю
самої системи і її складових компонентів. Майбутнє складних систем важко
передбачити, тому прогнози носять імовірнісний характер.
Виховна система - це система самокерована. Усередині системи прихована
здібність щодо подолання протиріч розвитку зусиллями самих учасників
педагогічних процесів, здібність до самоврядування: постановці цілей,
проектуванню нового стану системи виховання й етапів його досягнення,
коректуванню освітньо-виховних процесів, об'єктивному аналізу їх ходу і
результатів, висуненню нових перспектив.
Завдяки дослідженням створені теоретичні й методичні основи виховних
систем, що дозволило значно збагатити педагогіку новими знаннями про системну
природу й єство виховного процесу, його компонентах і структурі,
закономірностях побудови, управління й перетворення, шляхах і способах впливу
на розвиток особистості учня ПТНЗ.
Доктор педагогічних наук Є. Н. Степанов пропонує таке визначення: „Виховна
система - це спосіб організації життєдіяльності і виховання учнів, цілісна і
впорядкована сукупність взаємодіючих компонентів, які сприяють розвитку
особистості’’. На думку Є. Н. Степанова, виховна система супроводиться
наявністю таких комопнентів:
1. Індивідуально-груповий компонент є співтовариством учнів і педагогів, що
беруть участь у створенні, управлінні розвитком виховної системи ПТНЗ.
2. Ціннісно-орієнтаційний компонент є сукупністю таких елементів, як:
- цілі й завдання виховання;
- перспективи
життєдіяльності учнів ПТНЗ;
- принципи
побудови|шикування| виховної системи ПТНЗ;
Аналіз психолого-педагогічної літератури, зокрема, досліджень учених
показав, що кожен з них має власний погляд щодо визначення сутності поняття
„виховна система”.
У науковій літературі існує декілька дефініцій, за допомогою яких
дослідники намагаються відобразити єство даного феномену. Так, уперше Л. І. Новікова
дала таке визначення: «Виховна система є цілісний соціальний
організм, що виникає в процесі взаємодії основних компонентів виховання (цілі,
суб'єкти, їх діяльність, спілкування, стосунки), і володіє такими
інтеграційними характеристиками, як спосіб життя колективу, його психологічний
клімат».
Але для повного з’ ясування поняття виховної системи необхідно чітко
виокремити та проаналізувати головні риси, характерні для даного
соціально-педагогічного явища:
Виховна система - це система соціальна. Її ядро - учні та їх потреби,
мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації, дії, стосунки. Функціонування виховної
системи здійснюється відповідно до законів суспільного розвитку.
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ
ГУМАНІТАРНО-ТЕХНІЧНОЇ ЕЛІТИ
Завдяки універсальності художньо-образної мови вони
передають зрозумілу для різних народів смислову інфомацію, дають змогу
особистості вступати в невербальний діалог з різними культурами минулого і
сучасності, розуміти інших і розширювати таким чином свій власний духовний
світ, його унікальність і самобутність.
Безперечно, одним із пріоритетних шляхів
удосконалення рівня культури молоді має стати інформатизація, впровадження нових
педагогічних технологій з використанням найрізноманітніших електронних ресурсів
і матеріалів, підключення всіх без виключення навчальних закладів до мережі
Інтернет.
Оволодіння інформаційною грамотністю забезпечить
широкий доступ студентської молоді до інформації різної якості, зокрема й
такої, що не відповідає загальнолюдським етичним та естетичним ідеалам. Такі властивості
сучасних інформаційних технологій, як мобільність, доступність, варіативність,
діалогічність, створюють, з одного боку, сприятливі умови для їх застосування з
пізнавально- виховними цілями, з другого – поглиблюють хворобу, яку
американський дослідник Дж. Белл діагностував як «культурний авітаміноз»
суспільства
Особливо
небезпечні наслідки пропаганди засобами масової інформації «артизованої»
передачі насильства, жорстокості, конформізму, споживацтва тощо, які підлітки
та молоде покоління, з ще несформованою свідомістю й відсутністю імунітету до
несмаку, сприймають як справжнє мистецтво. Суттєве оновлення освітніх систем і
педагогічних технологій у майбутньому, на наше переконання, буде пов’язано не
тільки і не стільки з інформатизацією, скільки з глобальною естетизацією та
інтеграцією навчально-виховного процесу соціально-педагогічного середовища.
Популярність масового мистецтва в молодіжному
середовищі пояснюється прагненням молодого покоління ствердити своє особисте
“Я” на противагу старшим поколінням, їхнім смакам, інтересам, потребам,
цінностям, які молодь вважає застарілими.
Моніторингові дослідження щодо відношення молоді до
мистецтва виявили
проблеми відносно ціннісного ставлення сучасної молодої людини до культурних
надбань.
Дослідження включали такі складові, як ціннісні
орієнта- ції, духовність, громадянська самосвідомість, моделі поведінки,
культурні потреби та рівень їх задоволення, рівень задоволеності різними
аспектами свого життя, життєві шляхи.
У повсякденному спілкуванні молоді люди найчастіше
обговорюють саме ті проблеми, що турбують їх найбільше. Здебільшого порушуються
такі теми, як:
-
музика 56% опитаних,
- спорт
41%,
- проблеми
відпочинку 59%.
За
своєю актуальністю для української молоді названі проблеми лише:
- заробітку грошей – 71%
респондентів
-
проблеми пов`язані з зовнішністю та
модою (відповідно 67%).
Слід
зауважити, що такі значимі для духовного світу чинники, як національна
культура, культура і мистецтво, релігійна віра не посідають високого
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕЛІТИ
Їх обговорюють відповідно 13,25 та 16 % опитаних
молодих людей. Чильне місце у визначенні стану духовного здоров`я посідає
дозвілля. Необхідно зазначити, що в проявах моди суттєву роль відіграють не
тільки есте- тичні, соціально-психологічні фактори, а й національні культурні
традиції народу. Мода недовговічна, однак завдяки саме їй часто активізуються
ті чи інші настрої у молодіжному середовищі.
Культурно - дозвіллєва діяльність справляє
вирішальний вплив на процеси формування духовності, визначення моральних
цінностей, притаманних моло- діжному середовищу.
За
результатами опитування найбільш поширеним у молоді способом проведення
дозвілля є пасивний перегляд телепрограм (75%). Поширеним є прослуховування
аудіо касет, СД дисків, спілкування в соціальних мережах (60%).
Половина опитаних віддають перевагу відвідуванню
дискотек та вечірок. Привертає увагу вкрай незначна питома вага тих, хто
вільний час використовує на відвідування музеїв і театрів – у цілому таких
виявилось 10 і 17%. Книги, газети і журнали люблять читати менше половини
молодих людей. Важливою характеристикою духовного світу людини є залученість її
до культурного надбання своєї батьківщини, держави, народу, кращих зразків
світової і вітчизняної духовної спадщини.
У свою чергу, духовність особистості формується за
можливості на певному етапі свого розвитку, робити власний відбір культурних
цінностей і, засвоюючи їх, перетворювати в особистісні характеристики.
Одним з можливих шляхів реалізації такого вибору є
відвідування культурно – мистецьких заходів. Залежно від того, які культурні
заходи відвідує молодь, можна визначити рівень її ставлення до мистецтва.
Проте, у нинішній час вистави, концерти класичної
музики, музеї, мистецькі і технічні виставки перебувають поза увагою
молодіжного загалу (частіше ніж раз на місяць їх відвідують 4, 3, 5, і 3%
респондентів).
У переважної більшості молодих людей спостерігається
невисокий рівень куьтурних потреб, що реалізується епізодично і непослідовно.
Культурні потреби і запити здебільшого доводяться до найбільш простих і
невимогливих проявів. У свідомості молодих людей відчувається недостача
духовних джерел життя. Висновки. Отже мистецтво – це важливий аспект культури.
Це особливий вид творчої діяльності, що створює образні та символічні
структури. Мистецтво виконує художні, пізнавальні та комунікаційні функції.
Будучи важливою частиною духовної культури, мистецтво з перших сторінок історії
людства було засобом усвідомлення світу та духовного розвитку особистості.
Кожна історична епоха характеризується своїм розумінням мистецтва та його місця
в культурі [6]. Сучасні культурологічні дослідження намагаються витлумачувати
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ
ГУМАНІТАРНО-ТЕХНІЧНОЇ ЕЛІТИ
У сучасних умовах стан дослідженості проблеми ціннісного
ставлення молодої особистості в цілому потребує суттєвого доопрацювання та
корекції різних аспектів, зокрема художньо-естетичного виховання студентської
молоді у контексті навчання.
Йдеться про те, що з одного боку, заклади покликані
пропагувати високі культурні, моральні та духовні цінності, а з іншого – в
умовах обмеженого фінансування заклади і установи культури змушені здійснювати
заходи, які відповідають невибагливим потребам споживачів.
Загальна культура невіддільна від культури
зовнішнього вигляду, культу- ри мови, естетичної культури, різнобічних
інтересів і духовних потреб молодої людини. У цьому зв'язку показниками
сформованості культури є інтереси і духовні потреби молоді.
Без прагнення до постійного самовдосконалення, що у
свою чергу визначається усвідомленням своїх недоліків і умінням їх виправити,
здатністю до самоконтроля і самоаналізу, побудовою
проблеми дій по самовихованню, сучасна молода людина не може характеризуватися
як носій високої культури. Тому прагнення до постійного самовдосконалення є
однією з основних яко- стей особистості студента високої педагогічної культури.
Якісна освіта є суттєвим чинником культурного та
духовного збагачення особистості, її всебічного розвитку. Фахівець, що здобуває
освіту, яка базується на формуванні системи глибинних морально-етичних та
загальноку- льтурних цінностей, є здатним до відродження культури та
духовності. Усі ці складні поняття підштовхують думку до нового осмислення
таких понять, як «культура», «духовність», «цінності» в студентської молоді.
Таким чином, культура і духовність – це цивілізовані ознаки будь-якої нації,
без яких вона взагалі не може існувати. Нація, в якій нівелюються духовні
цінності, приречена на загибель.
Тому в цих умовах дуже важливою є активізація зусиль
з підвищення духовного та загального культурного рівня студентської молоді,
формування в неї стійкої системи глибоких морально- духовних та культурних
цінностей, оскільки саме сучасне молоде покоління складає фундамент нашого
суспільства в цілому.
Немає коментарів:
Дописати коментар