"Сім кольорів щастя" (підготувала Гуцалюк А.В.)

Вихователь. Доброго дня, шановні діти, вихователі. Ми раді вітати вас на нашому святі, що має назву «Сім кольорів щастя». Сьогодні ми поговоримо про дуже важливу річ у житті людини – про щастя, проте, що означає бути щасливим і що треба для цього робити. Кажуть, що число сім – магічне. Мабуть, це і справді так. Бо у світі багато чого позначено числом сім: сім днів у тижні, є сім смертних гріхів, які посилаються людині, щоб вона їх переборола; а ще є сім чудес світу; від щастя людина буває на сьомому небі; і книга за сімома печатями є, і ще багато чого іншого позначається числом сім. Ось і задумайтесь, чи магічне це число?

 А мені найбільше подобається веселка, у якій виграє дивовижних сім кольорів. Ці кольори утворюють веселковий міст на все небо, і по ньому хочеться пробігтися, бо він неодмінно заведе у чарівну казку.

А ще мені здається, що є сім кольорів щастя. У щастя, як у веселки, є сім кольорів. Щастя – кольорове, веселе, дивовижне, радісне, прекрасне, захопливе! Воно надає людині сили, впевненості в собі. Ось  таке воно щастя.

1-й учень

А для щастя треба зовсім небагато:

Сонце, зорі, небо і весела хата.

А у хаті рідні, друзі, мама й тато,

Щоб любов і радість там жила крилата,

Щоб були стосунки в сім’ях добрі, щирі

І зростали дітки в злагоді і мирі,

І щоб був достаток, все було, як треба.

Ой, для щастя, мабуть, трохи більше треба?

Ще краса безмежна, ріки і долини

І любов, як море, треба для людини,

І знання, і творчість, радість безупинна.

Кожен раз щось інше.

Ти ж на те й людина.

Вихователь. Сьогодні з вами здійснимо подорож кольорами щастя.  Перший колір щастя – це життя, що подарувала мама. Вона виносила свою дитину, народила її в муках, пригорнула вперше кожного з нас, обігріла теплом, нагодувала, подарувала любов! Без неї ми не побачили б цього дивовижного, незбагненого й такого цікавого світу.

2-й учень. ЇЇ тепла посмішка, лагідні руки, найрідніший голос, її похвала чи застереження живуть у кожному з нас від дитинства й до кінця наших днів. А ми, діти, не завжди буваємо згодні з нею, частенько приносимо прикрість своєю поведінкою, але мамине всепрощальне серце завжди любить нас, оберігає від усього на цій землі. Чи ж не тому ми хочемо сказати їй найкращі слова вдячності. Тільки іноді буває пізно.

3-й учень.  Ми чомусь набагато пізніше, ніж належить, бачимо й усвідомлюємо роль мами в нашому житті, тому часто за її життя ми так і не встигаємо сказати теплі слова, пригорнути й потурбуватися про неї як слід. Вона нам прощає, вона нас любить і захищає, пригортає крилами величезної материнської любові, де б ми не були. Бо вона – мати… Мати, ненька, матуся,  матінка, мамочка – єдина людина у світі, яка не буває байдужою до своїх дітей. У ній стільки милосердя, співчуття, турботи, ласки…

4-учень.

Материнська свята доброта —

В неї теплі рожеві крила,

Ніжна усмішка і проста,

Мрій високих ясні вітрила.

Материнська свята доброта

До грудей діточок пригортає.

Мати справді людина свята,

Вона дітям усе прощає,

Їхні чвари й щоденний гріх...

Піднімає пташат на крила.

Вона любить однаково всіх,

Небеса б діточкам прихилила.

Материнська свята доброта...

Чим же змірять її вершину?

То ж здається — вона проста,

Але гріє завжди людину.

Материнська свята доброта...

Вихователь. Бережіть своїх матерів, говоріть їм приємні слова, любіть їх, турбуйтеся про них, доки вони живі, бо настане час і вам не буде до кого прийти та прихилити свою посивілу голову.

А тепер продовжуємо з вами подорож кольорами щастя. Другий колір щастя – це жити у прекрасній країні, ім’я якої – Україна.

5-й учень. Я щаслива, бо тут я народилася, вперше пішла стежкою, що простяглася до рідного порогу в широкий світ. У рідному краї кожна квіточка дарує мені усмішку, кожна пташка співає тільки для мене. І де б я не зупинилася, мені неодмінно світить берег дитинства. Рідна земля… Вона мені сниться в далеких мандрівках, я відчуваю її поклик. Тихо прокидається ранок, поступово згасають зорі, голубіє небо. Тиша навкруги. І я прокидаюся від солодкого сну, щоб іти до школи. Яке щастя жити на рідній землі!

6-й учень. Україна – це наша земля. Рідний край із славною історією, з мудрими, талановитими людьми, із чарівною піснею, що дивують весь світ, із невмирущими народними традиціями, із мальовничою природою. Україна – це рідна мова, якої навчила нас мама, співаючи колискову.

Вихователь. А що ж означає Батьківщина для кожного з нас?

7-й учень.

Моя Батьківщина – велика країна

Весь Всесвіт для мене вона.

Найкраща у світі моя Україна

У цілому світі одна.

Я тут народилась у добру годину

Тут світ пізнавати учусь.

Люблю я всім серцем свою Україну

І нею завжди я пишаюсь.

8-й учень

Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

Моя Батьківщина – це злагода й мир,

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

Вихователь. Мені дуже хочеться, щоб ви запалили у своїх сердечках вогник гордості за те, що ви – українці. Саме вам, діти, вивчати, берегти, шанувати, вивершувати. Будьте горді, чесні, розумні, любіть свій рідний край. Його майбутнє – у ваших руках. Здійснюємо подорож кольорами щастя і зупиняємося над третім кольором щастя – краса, світло, добро.

9-й учень. Що таке краса? Краса – це радість, задоволення. Це те, що милує око. Краса несе нову якість. Краса – це те, що приємно і подобається всім людям без винятку, тобто все те що добре і прекрасне, що оточує людину та викликає у неї радість. Краса робить людину кращою. А де краса, там поруч світло і добро. Краса і добро єдині. Добро в людини завжди красиве і потрібне для життя.

Вихователь. А як кожен розуміє цю красу?

10-й учень

Від сонця Божий день ясний,

Як від серця, наче золотий,

Як вічна музика свята,

Материнська доброта.

Від ласки синій тане лід,

Від ласки силу має рід.

Добро те тягнеться до веж,

Там доброті немає меж.

Від радості біди нема,

Від радості цвіте зима.

Добро тут світися вночі,

Мов символ вічної свічі.

11-й учень

Людині треба доброти,

Щоб цвіт з’явився на калині,

Щоб ночі в ранок перейшли,

Щоб соловейко тьохкав нині

Природі, звірові, людині –

Людської треба доброти.

Любов’ю й вірою в цім квіті,

Життя відстояти на світі

Спроможна тільки доброта.

Вихователь. Щоб ми з вами не робили, де б ми не були, треба завжди пам’ятати,  що добро є велика сила, і воно завжди переможе зло. Робіть добрі вчинки, будьте добрими, чуйними, світлими людьми, тоді й світ наш буде набагато добріший. Четвертий колір щастя – це кохання, яке прикрашає наше життя.

Любов перебуває біля витоків життя, робить добро, стверджує у людині людське, вивищує нас перед злом. Закохані люди – не старіють, вони невтомно випромінюють любов і щедрість душі. То що ж це за сила – кохання?

12-й учень.  «Любов – це найтонша і найніжніша, найбільш горда і найбільш уразлива, найбільш прихована і найбільш відкрита сфера людської свободи. Любов має назавжди, на все життя залишитися для людини найсвітлішим, найінтимнішим, недоторканим», - такої думки про це високе почуття був Василь Сухомлинський, великий педагог. Кохання…Воно випромінює доброту, воно окрилює, закохані перебувають у іншому світі. Кохання, любов – це джерело натхнення, радості. Людина піднімається на небачені творчі вершини.

13-й учень. Кохання – вічне почуття. У всіх народів і в усі часи. І хоча б якою мовою про нього говорили, всім і повсюди воно буде зрозумілим, тому що торкається найтонших струн людської душі.

14-й учень

Без любові не можна жити,

Треба всім вона з юних літ.

Без любові зав’януть квіти,

Стане сірим безликим світ.

Без любові загине казка

І душа не злетить до зір.

Доброта пропаде і ласка,

Стане сірим усе, повір.

Без любові душа зміліє,

Зникне усмішка на вустах.

Навіть білий сніжок посіріє,

І людину огорне страх.

Без любові не можна жити.

Хай у серці вона горить.

Хай душа ваша вміє любити,

Бо любити — це значить жить!

15-й учень

Любов — це найсвітліше почуття,

Чарівнішого в світі не буває.

Вона казковим робить все життя,

Любов людей на подвиг піднімає.

Від неї веселковим світ стає,

Бездонне небо радістю синіє.

Усе найкраще у любові є —

Від неї на душі у нас весніє.

Це від любові скрізь цвітуть поля,

В людському серці — добрість оживає.

І квітами всміхається Земля,

Любов людей підносить, окриляє.

Вихователь. Тож нехай любов, доброта, людяність живуть у наших і ваших серцях! Життя – це чаша, наповнена краплинами радощів і страждань, злетів і падінь, надій і розчарувань. І так хочеться, щоб у вашому житті було більше радощів, злетів і сподівань, а менше страждань, розчарувань. Дружіть, любіть сьогодні, завтра і завжди.

 Продовжуємо з вами подорож кольорами щастя. П’ятий колір щастя – це знання, які є для нас скарбом. Школа – це храм науки. У школі навчаються діти. Тут вчать писати, читати, лічити, виховують, дають основи знань, із якими діти підуть у самостійне життя. Без цих знань, без набутих у школі умінь і навичок неможливо обійтися в дорослому житті.

16-й учень. Школа – це світла дитяча країна, у якій ми навчаємося, ростемо, мудрішаємо і міцніємо. Школа, як мама. Вона так само піклується про нас, дає основу усіх знань, які необхідні людині в житті.

17-й учень. Знання – це і справді великий людський скарб, який може дати кожна людина, аби тільки хотіла цього. А ключик до цих скарбів захований у вмінні вчитися самостійно, постійно працювати, наполегливо йти до мети. В руках розумної і доброї людини знання творять чудеса, відвертають страшні конфлікти, непорозуміння та навіть війни. «Перед розумом і сила поступається», - каже народ. За новим тлумачним словником української мови: знання – обізнаність у чомусь, наявність відомостей про щось, когось, уміння; знання – сукупність відомостей з якої-небуть галузі, набутих у процесі навчання, дослідження тощо; знання – пізнання дійсності в окремих її проявах і в цілому.

18-й учень 

Вчимося вчитися щодня,

Щоб розум добрий мати,

І в світ іти не навмання,

А більше вміти, знати.

Бо світ, як казка чарівна,

Великий, всюдий гарно.

То жовта осінь, то весна —

Тож проживи не марно,

А пізнавай, учись, учись,

Бо в світі так красиво.

Тож наполегливо трудись,

Бо світ — це справжнє диво!

Вихователь. Людині приходиться багато вчитися і працювати, щоб чогось у житті досягти. Народна мудрість каже: «Вік живи – вік учись».

Шостий колір щастя – це природа, бачити велич нашої природи, милуватися нею. Яке велике щастя жити у цьому світі, усміхатися сонечку, чути грайливу пісню струмочка, веселий спів пташок навесні, бачити безмежне блакитне небо, а темної ночі – міріади яскравих зірок, милуватися різнобарвними квітами на землі, ходити босоніж по зеленій травичці й відчувати приємний дотик холодної роси. Справді, це велике щастя.

19-й учень

Краса природи – справжнє диво.

Все неповторне і живе.

Де не поглянь, скрізь так красиво:

По небу сонечко пливе,

Навколо височіють гори,

Між горами дзюрчить вода.

А ліс зелений, наче море,

І всюди казка ожива!

Вихователь. Учись любити, берегти цю невимовну красиву землю, яка зростила для нас, для нашого добра та здоров’я. Вивчайте довкілля, придивляйтеся, прислухайтеся, любіть його, і ви зрозумієте, про що співає земля.

Дійшла черга познайомитись ще з одним кольором щастя – це наші мрії! Це все, про що ми мріємо, на що сподіваємося, про що постійно думаємо і так бажаємо, щоб воно збулося. І раптом мрія стає реальністю, вона здійснюється – оце щастя! Тоді у людини, ніби крила виростають, їй хочеться літати, творити, сміятися, співати! Вона – щаслива.

20-й учень

А я так хочу в тихім мирі жити,

Де не вбивають, не гримить війна.

Сміятись хочу, мріяти, любити…

І я така у світі не одна.

Вставати хочу в ніжному світанні,

Як упаде промінчик на вуста.

Вести розмови в теплому смерканні…

Така от мрія тиха і проста.

Бо я так хочу в тихім мирі жити,

Де будять сонце лише солов’ї.

Для інших хочу промінцем світити.

Такі от мрії сонячні мої…

Вихователь. А зараз пропоную долучитись усім до справи «Дерево мрій». Перед вами «Дерево мрії», яке ми виготовили своїми руками. Готуючись до свята, ми з вами трішки раніше написали на листочках свою мрію. А давайте ми з вами для прикладу запросимо декількох учнів і надамо право поділитися своїми мріями.

        Діти прикріплюють листочки до дерева.

Давайте ми всі разом скажемо такі слова: «Нехай наші мрії здійсняться!»

Ось і добігає кінця подорож кольорами нашої щасливої веселки. Життя, діти, неповторне, тому необхідно цінувати кожен день, кожну мить, кожну хвилину, спілкуватися з цікавими людьми. Хто бажає бути щасливим, бажає щастя іншим. Тепер ми знаємо, що щастя – різнокольорове, барвисте, світле. І нехай у кожного щастя буде веселкове, чисте, бо людина приходить у світ добра і щастя.