Духовно-моральне
становлення дітей та молоді, підготовка їх до самостійного життя в умовах
демократичного суспільства є важливою складовою розвитку української держави.
Майбутнє нашої нації залежатиме від змісту цінностей, світоглядної орієнтації
молодого покоління, від того, якою мірою духовність стане основою його життя.
Тому в умовах становлення молодої формації громадян незалежної Української
держави особливого значення набуває художньо-естетичне виховання, у процесі
якого формуються естетичні потреби й інтереси, виникають емоції, переживання,
почуття та розвивається естетичний смак.
Педагогічна та психологічна наукова думка дає
неоднозначну характеристику підліткового віку. З одного боку, для цього періоду
ортогенезу характерні негативні прояви: дисгармонічність у перебудові
організму, складність періоду статевого дозрівання, нестабільність, рухливість
особистісного зростання, поява нових протестуючих форм поведінки стосовно
дорослих тощо. Але з іншого боку, цей період характеризується появою позитивних
рис: більш різноманітними та змістовними стають відносини з оточуючим світом,
чітко виявляється пластичність і сенситивність до соціального розвитку, зростає
самостійність, схильність до самоаналізу, самокритичність. Формується потреба в
особистісному самовизначенні, що має важливе значення для переходу в юнацький
вік.
Означені вище відмінності підліткового віку вимагають від педагогів
специфічних підходів до художньо-естетичного виховання. Спробуємо визначити
його особливості на цьому етапі ортогенезу. Вони пов'язані, по-перше, зі
зростанням активності емоційної сфери психіки на тім вищім рівні, на якому
знаходяться моральні, художні, тобто духовні почуття людини. Естетичне
ставлення людини до дійсності є формою прояву духовності, тому воно представляє
емоційну активність у тому виді, що додають їй інтелект, розум, розумова
активність. По-друге, саме на цьому етапі ортогенезу, завдяки появі розвиненої
самосвідомості, остаточно формується людська особистість, що додає визначену
завершеність і стійкість її смакам. По-третє, загальний рівень розвитку
свідомості та самосвідомості дозволяє естетичному ставленню до дійсності
скластися в цілісну систему потреб, настанов, смаків, принципів, що усвідомлюється
краще, аніж у молодшому шкільному віці, і є основою суджень у дуже характерних
для цього віку міркуваннях і суперечках на естетичні теми. Складається вже не
тільки система естетичних установок і смаків, але більш-менш розвинена система
естетичних поглядів, тому що, "на відміну від конфетного дитячого
мислення, у 15-16-літньому віці людина вже оперує узагальненими логічними
формулами. У підлітків
з'являється потяг до абстракції, до оперування поняттями, формулами,
гіпотезами. Це накладає відбиток і на сам стиль мислення. Для
успішного формування естетичної свідомості підлітка надзвичайно важливо мати на
увазі, що вона впадає в цей час у залежність від нового провідного виду
діяльності - ціннісно-орієнтаційної активності свідомості та може стимулювати
поведінку в тій мірі, в якій його естетичні установки пов'язані з етичними,
моральними інтересами. Це підтверджує В. Сухомлинський, який на підставі
власної педагогічної практики зробив теоретично узагальнюючий висновок.
Виходячи з того, що "практика виховної роботи з дітьми старшого шкільного
і молодшого шкільного віку показала, наскільки важливо враховувати своєрідність
їхнього емоційного відношення до дійсності й джерело цього відношення - їхнє
відчуття і сприйняття", В. Сухомлинський розглянув окремо естетичні
почуття молодших школярів (7-11 років), підлітків ("роки отроцтва"
-12-15 років), роки ранньої юності (16-18 років) і висловив цілий ряд цікавих
спостережень про особливості сприйняття в ці періоди мистецтва й інших проявів
дитячого життя. Перші роки шкільного життя В. Сухомлинський вважає основним
етапом здобуття дітьми знань ("... учні усвідомлюють у доступній для них
формі найбільш важливі закономірності природи, матеріального світу,
незалежність природи від розуму і волі людини, деякі причинно-наслідкові
зв'язки між явищами"), а наступний період характеризується "появою
інтересу до світоглядних питань, прагненням оцінювати власними розумовими
зусиллями ті чи інші події, бажанням мати власне судження, думку щодо того чи
іншого питання...". Звідси він робить вкрай важливий теоретичний висновок
-"виховання інтелектуальної й емоційної активності підлітка найбільш
плідно протікає на фоні світоглядних питань".
Особливе значення для
розуміння специфіки естетичного виховання підлітків у цей час має настання
статевої зрілості і її вплив на взаємини хлопців і дівчат. І. Кон пише:
"Усвідомлення й оцінка дитиною свого тіла і зовнішності починається уже в
перші роки його життя. Але особлива увага оцінці зовнішності і її
відповідностей половому стереотипу приділяється в підлітковому віці".
Звідси — природне прагнення молодої людини до естетичного
"оформлення" своєї зовнішності, турбота про зачіску й одяг, свідоме
формування певних манер, стилю мови, вибір речей, що супроводжують її в
повсякденному житті. Зважаючи на зазначене вище, великого значення для учнів
театру моделей набувають такі дисципліни, як візаж, стилістика зачіски,
іміджелогія, дефіле, на яких діти отримують певні знання, що в подальшому
можуть втілюватися в такому прояві художньо-естетичної діяльності, як Преображення
власної зовнішності.
У цей період надзвичайно
важливими для естетичного виховання є, по-перше, здатність викладачів так
інтерпретувати твори мистецтва або так будувати заняття, щоб учні відчули
прямий зв'язок із власними потаємними інтересами. Наприклад, на заняттях з
візажу в театрі моделей дівчата мають можливість дізнатися, як, враховуючи
особливості своєї зовнішності, вдало подати себе, або, як за допомогою
косметичних засобів створити той чи інший образ, щоб нарешті, мати успіх у
представників протилежної статі. І, по-друге, необхідно обачливо підходити до
вибору творів мистецтва, які повинні збагатити художній досвід дітей.
Наприклад, обираючи музичний супровід для занять з хореографії, варто віддавати
перевагу класичним творам всесвітньо відомих композиторів, звертати на них
увагу учнів театру моделей.
Ще одна особливість
естетичного розвитку дітей підліткового віку, яку повинні враховувати педагоги,
полягає в тому, що саме в ці роки загальний процес дорослішання приводить до
появи такого нового фактора духовного розвитку молодої людини, як
самовиховання. У силу цього завершення формування усієї її свідомості і,
зокрема свідомості естетичної, протікає як взаємодія трьох сил: 1)
цілеспрямованої виховної діяльності вчителів, батьків і всіх інших дорослих,
які так чи інакше свідомо беруть участь у вихованні підлітків; 2) стихійної і
неусвідомлюваної виховної діяльності однолітків, у спілкуванні з якими
формується свідомість і поведінка кожної молодої людини; 3) її самовиховання як
свідомої орієнтації власних дій на освоєння визначених шарів культурної
спадщини, на наслідування поведінки певних людей тощо. Співвідношення цих трьох
сил залежить від багатьох умов і насамперед від індивідуальних особливостей
кожного вихованця, але в тих чи інших пропорціях усі вони беруть участь у
формуванні його свідомості, і завдання педагога - сприяти їх оптимальному
співвідношенню у кожному конкретному випадку. Звичайно, механізми розвитку і
самовиховання особистості підлітка є найбільш істотними факторами в
художньо-естетичному розвитку на етапі ортогенезу, який може бути визначений
межами підліткового віку. Високий рівень художньо-естетичного розвитку
відрізняє підлітка в тому випадку, якщо він виявляє різноманітні естетичні
емоції, естетичні оцінки, що відповідають загальноприйнятим нормам, а загальна
художньо-естетична спрямованість його діяльності поєднується з потребою в
отриманні естетичних знань, вражень, контактів.
Ще
однією проблемою, яка має визначати особливості сучасного художньо-естетичного виховання
є криза духовності. Педагоги всього світу констатують сьогодні наявність однієї
спільної проблеми - втрати духовності. Криза гуманістичних цінностей протікає
як на фоні традицій народної, так і "високої" професіоналізованої
культури. Сутність цієї кризи полягає у втраті авторитету традиційного образу
людини, у послабленні значущості сенсу та цілей життєвого шляху, і втраті
ясності усвідомлення тих духовних цінностей, які надають життю виправданості та
завершеності. А головна проблема криється не стільки в небезпеці перекручення
сприйняття цінностей, скільки в об'єктивній необхідності їх збереження,
відтворення в культурі та втілення в різноманітних ситуаціях, у всіх сферах
життєдіяльності людини. Тому виникає необхідність спрямування системи освіти та
виховання на задоволення потреб вищого рівня. Вона повинна не тільки
підтримувати авторитет гуманістичних цінностей, а й забезпечувати їх
культивування, хоча б на рівні особистісних переконань та переваг. Педагоги
країн Західної Європи у відповідь на констатацію гуманістичної кризи пропонують
не наступну "переоцінку цінностей", а соціально-педагогічні засоби,
які допоможуть самовизначенню людини в культурі та житті.Педагогічна думка крок
за кроком неухильно йде вперед - кожне десятиріччя приносить нові концепції,
більш глибоке розуміння цілей і завдань, нові проекти і програми навчального та
виховного процесів. Накопичується практичний досвід, вдосконалюється наукове,
організаційне та методичне забезпечення робіт з художньо-естетичного виховання.
А разом з тим уточнюється його соціальне та загальнокультурне значення,
виявляються соціально-культурні потреби суспільства в художньо-естетичному
вихованні. У XXI столітті спостерігається процес інтернаціоналізації та
міжнародної інтеграції педагогічних систем. Це відбувається усфері спільних
підходів до розвитку особистості, системи, методів, засобів і форм навчання,
пріоритетних домінуючих цінностей і напрямків виховання та навчання, у
тенденціях реформування освіти, створення спільних проектів. Проблеми, що постають
сьогодні перед навчально-виховною системою мають глобальний характер, проте
перспективи їх розв'язання в педагогіці різних країн не можуть бути однаковими.
Необхідно враховувати спадщину історичного розвитку кожної країни, рівень її
розвитку менталітет нації тощо. Важливо при цьому у виховних і освітніх
процесах XXI століття, домогтися збереження дієвості високих критеріїв смаку й
естетичних оцінок і суджень. А в підростаючих поколіннях виробити високі
естетичні почуття й смаки, які на найширшому плюралістичному полі доповнюють і
взаємозбагачують культури різних країн і народів XXI століття навчають людей
цінувати "масове мистецтво", "високе або елітарне
мистецтво", "масову культуру" і "високу культуру".
Немає коментарів:
Дописати коментар